top of page
Цей сайт було створено за допомогою конструктора сайтів
.com
. Створіть власний сайт.Розпочати

Людину можна спрямувати, але не виправити, людина виправляється

лише сама.

                                  В.Ф.Одоєвський

Метою привентивного виховання є  забезпечення  постійної  відповідальної  поведінки,  сформованості імунітету  до  негативних  впливів  соціального  середовища.

Завдання:

  • формування  правової  свідомості;

  • формування  почуттів,  що  регулюють  поведінку:

  • законності  обраної  мети;

  • правомірності  шляхів  її  реалізації;

  • справедливості;

  • активної  протидії  порушникам  законів  нашої  країни;

  • підвищення  правової  культури;

  • попередження  асоціальних  проявів  серед  учнів,  профілактика  вживання  наркогенних  речовин;

  • профілактика дитячої  безоглядності;

  • просвітницька  робота  щодо  запобігання  протиправній  поведінці,  шкідливим  звичкам,  захворюванням  та  хворобам;

правильне  статеве  виховання.

Обґрунтування:

Превентивне  виховання – це  система  підготовчих  та  профілактичних  дій  педагога,  спрямованих  на  запобігання  формуванню  в  учнів  негативних  звичок,  рис  характеру,  проявам  асоціальної  поведінки  підлітків  та  організацію  належного  догляду  за  діяльністю  школярів.  Це  організований  освітньою  установою  комплекс  систематичного  і  цілеспрямованого  впливу  на  свідомість,  почуття  і  волю  учнів  з  метою  попередження  антигромадської  поведінки.  Сутність  її  полягає  у  розвитку  почуття  соціальної  відповідальності  підлітків  за  свою  поведінку,  що  сприяє  глибокому  усвідомленню  не  лише  своїх  прав,  а  й  обов’язків.  Превентивне  виховання  має  сприяти  формуванню  в  учнів  моральних  почуттів: законності  обраної  мети, її  реалізації,  відповідальності. 

Профілактика девіантної поведінки серед молоді

Реалізація мети та завдань превентивного виховання здійснюється за такими критеріями:

  • на  рівні  фізичного  здоров’я:

прагнення  фізичної  досконалості,  ставлення  до  власного  здоров’я  як  до  найвищої  соціальної  цінності.  Фізична  розвиненість,  загальна  фізична  працездатність.  Загартованість  організму,  дотримання  раціонального  режиму  дня,  виконання  вимог  особистої  гігієни,  правильне  харчування;

  • на  рівні  психічного  здоров'я  (психологічного  комфорту):

відповідність  пізнавальної  діяльності  календарному  віку,  розвиненість  довільних  психічних  процесів,  наявність  саморегуляції,  адекватна  самооцінка,  відсутність  акцентуацій  характеру  та  шкідливих  звичок;

  • на  рівні  духовного  здоров’я:

узгодженість  загальнолюдських  та  національних  морально-духовних  цінностей,  наявність  позитивного  ідеалу,  працелюбність,  почуття  прекрасного  в  житті;

  • на  рівні  соціального  здоров’я  (соціального  добробуту):

сформована  громадянська  відповідальність  за  наслідки  нездорового способу  життя,  соціально  орієнтована  комунікативність, доброзичливість  у  ставленні  до  людини,  здатність  до самоактуалізації,  саморегуляції,  самовиховання.

Девіантна поведінка

 

  • По-перше, це  поведінка, що відхиляється від норм психічного здоров'я, з ознаками явної або прихованої психопатії. Цю групу складають наступні типи: астеніки, шизоїди, епілиптоїди й особи з акцентуйованим характером.

 

  • По-друге,   це поведінка, що порушує якісь соціальні й культурні норми, особливо правові. Вона виражається у формі певних вчинків або злочинів. Коли такі вчинки порівняно несуттєві, їх називають правопорушеннями, а коли серйозні, і караються в кримінальному порядку — злочинами.

  • Відповідно говорять про делінквентну (протиправну) і кримінальну(злочинну) поведінку.

Причини девіантної поведінки:

 

  • прагнення пережити сильні враження;

  • захворювання дитини;

  • підвищена збудливість, невміння контролювати себе;

  • негаразди в сім’ї;

  • прагнення до самостійності і незалежності;

  • недостатність знань батьків про те, як впоратись з важкими педагогічними ситуаціями;

  • відставання в навчанні;

  • зневага з боку однолітків;

  • нерозуміння дорослими труднощів дітей;

  • недостатня впевненість дитини в собі;

  • негативна оцінка дорослими здібностей дітей;

  • стресові життєві ситуації;

  • напружене соціально-економічне становище у житті дитини(погана забезпеченість, безробіття батьків);

  • приклади насильства, безкарності, пропоновані ЗМІ;

  • надмірна заклопотаність батьків;

  • конфлікти з батьками;

  • велика кількість заборон з боку батьків(педагогів);

  • постійні нарікання, лайки в сім’ї;

  • слабкість інтелектуальної сфери дитини;

  • підвищена комунікативність дітей;

  • низький рівень емоційно-вольового контролю у дітей;

  • самотність, нерозуміння іншими;

  • зайвий контроль, авторитарність батьків(педагогів);

  • нездатність дітей чинити опір шкідливим впливам;

  • генетична схильність;

  • невідповідність психофізичного і статевого дозріванням;

  • відсутність навиків соціальної поведінки;

  • низький рівень культури, інтелектуального рівня;

  • надлишок вільного часу;

  • нудьга;

  • бажання звернути на себе увагу;

  • неповні сім’ї;

  • економічна нестабільність;

  • вплив вулиці.

  • причини, пов’язані з психічними і психофізіологічними розладами;

  • причини соціального і психологічного характеру;

  • причини, пов’язані з віковими кризами.

Без названия.png
koippo_logo.png
Український_центр_оцінювання_якості_осві
16.jpg
SQE_logo_Word (1).jpg
020e1ba2bf676802448826ee38dac830.jpg
banner_prof_osvita.jpg
Screenshot_49.jpg
Screenshot_137.jpg
logo.png
bottom of page